Меню

Місійна монахиня як богопосвячена особа і наречена Христа в першу чергу має дбати про свою єдність з Ісусом, про своє духовне життя, яке є фундаментом її апостольської праці. Тому спільнота Святого Йосифа у своєму порядку денному на першому місці має участь у Святих Тайнах і молитовне життя, споглядання Бога, що здійснює як через літургійну молитву, так і через приватну молитву в тиші, яку має як щоденний обов’язок. А вже від споглядання народжується бажання і здатність нести Христа іншим.

Контемпялтивні сестри відокремленням від світу у тиші та молитві здобувають у Бога невидимі ласки для того, щоб люди вірили в Христа, любили Його і таким чином спасли свої душі. Але, як говорить св. Павло: «Як увірують у того, що його не чули? А як почують без проповідника?» (Рим. 10, 14) Місійна спільнота проявляє іншу сторону богопосвяченого життя – його завдання проголошувати Євангеліє по всьому світу і таким чином допомагати людям пізнати Христа та Ним жити.

Першим засобом для цього є Катехитична школа, яку провадять місійні сестри. Щосуботи та неділі у монастирі збираються діти різного віку, молодь, підлітки і дорослі, яким монахині викладають доктрину Церкви, навчають жити християнськими чеснотами, дають відповіді на різні морально-етичні запитання, які турбують свідомість сучасних християн, моляться і граються з ними.

Cестри мають знаходити методи і засоби, щоб донести науку Христа до людей будь-якого віку і з різними здібностями. Означає вміти зацікавити: добре продумати, яким способом подати ту чи іншу тему, яку гру чи пісню приготувати, який фільм показати. Часто це вимагає від монахинь знайти момент серед багатьох щоденних клопотів, щоб вивчити пісеньку чи роздрукувати дітям малюнок. Підготовка катехизації займає чимало часу місійних сестер.

Великої праці від місійних монахинь вимагають також Духовні вправи, які вони організовують і обслуговують на базі Реколекціного дому св. Папи Івана-Павла ІІ, що діє при Монастирі. Сім-вісім разів на рік до Монастиря приїжджають групи по 30-40 людей (дівчата і жінки, сестри монахині і священики), щоб у тиші і молитві, під проводом отця Воплоченого Слова, більше пізнати Бога і Його волю у власному житті. Крім того, бувають індивідуальні Духовні вправи, які проповідують сестри, по 1-5 людей; вони проводяться майже щомісяця. Сестри допомагають проповіднику під час Духовних вправ, готують їсти, прибирають дім, дбають, щоб тим, хто молиться, ніщо не заважало. Це досить вимогливий апостолят, на який монахині витрачають багато сил і часу. Однак він приносить душам неймовірні плоди, більшість з яких відомі тільки їм і Богові. Хоча мир і радість від внутрішнього очищення і зближення з Христом завжди видно на обличчях учасників Духовних вправ, коли вони повертаються щасливі додому.

Катехизація, Духовні вправи чи інші пасторальні заходи, які проводять місійні сестри – табори, реколекції, вертепи чи прощі, конференції, концерти чи урочисті академії, брейн-ринги чи футбольні турніри – все це спрямоване допомогти людям жити з Христом. При чому жити з Христом не тільки тоді, коли вони приходять у монастир, а у щоденному світському житті. Допомогти, щоб ті принципи християнської поведінки, які діти, молодь чи дорослі вивчають під час щонедільних катехизацій чи Духовних вправ, стали нормою поведінки і на роботі, і в родині, і у школі, і в університеті.

Монастир у Бурштині, завдяки праці місійних сестер, став також і середовищем, де багато родин мають можливість здорово відпочивати, куди можуть прийти у будь-який момент, коли потрібна порада чи підтримка, де знаходять нових друзів, з якими розділяють християнські принципи життя. Місійні сестри покликані живити це середовище постійно, щоб ті, які хочуть бути святими, мали місце, де можуть знайти підтримку свого бажання.

Монастир – це не тільки одна будівля з територією. Завдяки місійним сестрам той дух Христовий, яким живеться у монастирі, виходить далеко поза його стіни. У першу чергу, сестри відвідують школи і коледжі Бурштина, несучи дітям і молоді морально здорові принципи життя, яких не дає сучасний світ. Сестер запрошують багато навколишніх парохів працювати з дітьми по селах. Інколи вони беруть участь у подіях, організованих місцевою владою, чи проводять власні масові виховні заходи: День родини,  Зустріч молоді, марш за життя, урочиста академія, конференції. Усе це також є працею місійної спільноти.

Крім того, місійні сестри повинні опікуватися контемплятивними у їхніх щоденних потребах, щоб ті спокійно проводили своє життя у молитві та тиші…

Місійні монахині також опікуються п’ятьма дівчатами, які проживають у монастирі постійно. Вони намагаються створювати для них родинне середовище, якого ті потребують, і надавати необхідну підтримку. Ці дівчата також допомагають спільноті у її потребах, кожна згідно своїх можливостей.

Підсумовуючи, можна сказати, що життя контемплятивних монахинь свідчить, що єдино необхідне для душі – спастися. А праця місійних сестер допомагає людям пізнати, у чому саме те спасіння полягяє, і подає їм середовище і засоби, які допоможуть досягнути Неба.

Пошук