Меню

Предісторія заснування

Серед українських сестер СГДММ завжди були такі, які пропонувалися в контемплятивний монастир. І це не суперечило харизмі Згромадження Воплоченого Слова, оскільки воно має дві гілки: місійну та контемплятивну. Наявність контемплятивних покликань в Україні було свідченням того, що Бог хоче такий монастир Воплоченого Слова і на цих землях.

У 2006 році владика Володимир Війтишин пропонує Згромадженню відновити колишній монастир Сестер Милосердя в Бурштині. Вже раніше настоятелька Марія Сліз запропонувала владиці заснувати контемплятивний монастир, і єпископ радо вітав таку перспективу. Саме тому він запропонував СГДММ територію в Бурштині.

Згідно історичних джерел відомо, що монастир Сестер Милосердя св. Вінкентія в Бурштині був заснований 1842 року коштами графа Ігнатія Скарбека. Монахині працювали, лікуючи хворих та виховуючи сиріт. Згадки про жіночий монастир знаходимо і в документах Державного архіву Івано-Франківської області. Дата заснування монастиря, збудованого «з каменя та цегли», як там подається, – 1852 рік. Станом на 3.02.1932 р. в монастирі було 4 монахині. У вересні 1946 року монахів у Бурштині вже не було. В офіційному звіті радянському уповноваженому в справах релігії вказували, що донедавна було 2 монахині, які в 1945 р. виїхали в Польщу. У подальші радянські часи колишній сиротинець перетворився у лікарню.

Коли Україна стала незалежною, рішенням міської ради колишній монастир та його територія були передані Івано-Франківській греко-католицькій єпархії. А як уже було згадано вище, єпархія запропонувала СГДММ відновити справу Церкви, започатковану близько 160 років тому.

«Треба святкувати, бо вже маємо контемплятивний монастир в Україні»

Варто згадати один важливий момент передісторії контемплятивного монастиря Богородиці Святої Софії у Бурштині. 12 квітня 2007 року після свята вічних обітів перших українських сестер гості Згромадження, серед яких був засновник о. Карлос Буела та Апостольський адміністратор в Таджикистані о. Карлос Авіля, ВС, були запрошені на вечерю в Новіціат блаженної Йосафати Гордашевської. На вечері о. Карлос Буела згадав, що владика Софрон Мудрий розповів йому про будівлю, яку єпархія пропонує сестрам у Бурштині для контемплятивного монастиря. О. Буела сказав: «Треба починати!» Також треба було вибрати назву контемплятивного монастиря та намірення, в якому сестри будуть молитися. Тоді о. Буела запропонував, щоб покровителькою була Богородиця Святої Софії, і додав: «Наміренням молитви монастиря нехай буде: щоб католики навчилися дихати двома легенями (йдеться про єдність християн двох традицій – східої та західної), і крім того, ще одним наміренням нехай буде: щоб здійснилося бажання кардинала Йосифа Сліпого, яке він залишив у своєму заповіті, щоб його тіло одного дня спочило у соборі Святої Софії у Києві». Після того новички подарували о. Буелі образ Луханської Богородиці, який намалювала одна з них – с. Марія Єдності. Тоді отець сказав: «Я хочу подарувати цей образ контемплятивному монастирю в Україні. Вона вже є першою засновницею цього монастиря». Всі почали аплодувати і о. Буела додав: «Треба святкувати, бо вже маємо контемплятивний монастир в Україні». Під час аплодисментів о. Карлос Авіля пообіцяв, що місія Sui Iuris Таджикистану подарує для контемплятивного монастиря копію статуї-оригіналу Луханської Богородиці з Аргентини, і о. Буела продовжив: «Монастир вже починає населятися».

Згодом у 2008 році територію монастиря приїжджає оглянути о. Дієго Помбо, член Генеральної Ради Згромадження Воплоченого Слова у Римі, а невдовзі і Мадре Аніма Крісті, Генеральна Настоятелька СГДММ. Було прийняте офіційне рішення про майбутнє заснування монастиря СГДММ у Бурштині. Також владика Володимир Війтишин просить, щоб, окрім контемплятивного монастиря, тут поруч також був заснований і місійний монастир. Це прохання було підтримане настоятелями Згромадження.

Насправді розпочинати будівництво було справжнім божевіллям, оскільки не було необхідних для цього коштів. Але Матінка Марія Сліз знала, що це ще одна Божа справа і що Бог допоможе.

Будівництво віддали під опіку святого Йосифа, який став покровителем місійної спільноти сестер. Святий Йосиф одразу «почав працювати». Першим його даром була статуя святого Йосифа, яку несподівано подарувала Матінці Сліз спільнота Аспірантату. Ця статуя навіть побувала на столі у міського голови, коли сестри просили дозвіл на будівництво на території монастиря каплиці святого Йосифа. До травня 2008 року були підготовлені всі необхідні документи, а 8 травня, у День Луханської Богородиці, на території монастиря в Бурштині відбулася посвята наріжного каменя каплиці святого Йосифа, що і стало офіційним початком будівництва дому для контемплятивних сестер.

23 серпня 2008 року владика Володимир Війтишин урочисто посвячує монастир. Можна собі уявити, якими темпами велася підготовка будівлі, якщо вже за 2,5 місяці вона була готова. З одного боку, цьому сприяло Боже Провидіння, яке діяло через благодійні внески від таких організацій як Архиєпархія Мюнхена, «Церква в потребі», «Реновабіс», що дало змогу проводити будівельні роботи, з іншого боку спричинилися Матінка Марія Сліз та с. Марія Зарваницька, які майже кожного дня їздили з Івано-Франківська в Бурштин, щоб оформляти необхідні документи та організовувати будівельні роботи.

Перші спільноти

Отож, у суботу 23 серпня 2008 р. монастир був посвячений, але ще не було офіційно призначених у Бурштин сестер. Будівля, яка була посвячена, призначалася для контемплятивних сестер, а для місійних – житло потрібно було ще підготувати. Того дня усі сестри повинні були повертатися до своїх монастирів. Але в монастирській каплиці вперше була відправлена Служба Божа, і Святі Тайни вперше заховані у кивоті. Тоді ввечері, після свята, Матінка Сліз сказала сестрам: «Ісус є у кивоті, тож маємо залишитися з Ним!».

Так розповідала с. Марія Несподівана Радість (тоді ще кандидатка) про заснування місії в Бурштині:

«Святий Дух віє, куди забажає», і під Його натхненням у Слові на добраніч (коротке вечірнє повчання, взяте з практики св. Івана Боско – Прим.ред.) у день відкриття Матінка Сліз дала радісну звістку: «Ісус є в кивоті, тож маємо залишитися з Ним!». Важко сказати, які почуття охопили нас тоді, але ми дуже раділи тій малесенькій місії, яку Бог вибрав для нас. Так п’ятеро кандидаток і с. Марія Християнка почали жити в Бурштині. Не зупинило нас і те, що ми залишились зовсім без речей, у хаті без води і газу. Проте тішились, що мали світло і найголовніше – Ісуса в кивоті! Мали спільноту і великий запал працювати для Христа! Тобто, не маючи ніяких умов, мали усе, що потрібно місіонерам. Так, Боже Провидіння мало багато роботи! Як тільки з’являлася потреба, Бог завжди посилав людей, які допомагали. Дуже багато речей нам подарували, а особливо вдячні за Євангеліє. Нам довелося також зіткнутися з проблемою, що не мали священика, який міг би відправляти нам Службу Божу кожного дня, бо наших отців у Бурштині не було. Але й тут Боже Провидіння про нас подбало і подарувало нам отця Ігоря Панчука – дійсно доброго священика. А в неділю ми ходили на Літургії у місцевих парафіях почергово. Вражало і те, з якою пошаною ставились тут до нас люди. Як щиро віталися і як раділи, що в Бурштині знову будуть жити і працювати монахині. Так почали катехизацію для дітей. Потім почала приходити молодь, а також дорослі, для яких також викладався катехизм. І з ними особливо працювала с. Марія Християнка, яка навчала нас проводити апостолят. Дуже багато навчилися від неї, і взагалі Бурштин став для нас справжньою школою чеснот. Тут могли бачити і змогли навчитися довіряти Божому Провидінню та зрости у любові до Бога. Тому ніколи не перестанемо дякувати Йому за нашу маленьку місію в Бурштині».

У жовтні 2008 року п’ять сестер були призначені в місійну Спільноту святого Йосифа, щоб займатися будівництвом та підготувати всі умови для подальшого приїзду контемплятивних сестер. Перша спільнота місіонерок у Бурштині: м. Марія Сліз Фаріна – на той час віце-провінційна настоятелька сестер в Україні, м. Марія Покров Пилипчук, с. Марія Зарваницька Бурба, с. Марія Мати Божа Соколюк та с. Марія Розп’яття Вандишева.

Впродовж 2008-2009 рр. сестри займалися будівництвом другого корпусу монастиря, допомагали віце-провінційній настоятельці у справах та апостолятах віце-провінції, зокрема книговидавничою діяльністю в результаті чого було видано книгу історії згромадження: «Згромадження Воплоченого Слова: чверть століття місії у світі 1984-2009 рр.» та «Молодь у третьому тисячолітті» о. Карлоса Мігеля Буели. Сестри також займалися працею з Третім чином Згромадження та апостольською діяльністю у Бурштині. У даному складі спільнота прожила до вересня 2009 року.

Варто зазначити, що в Італії дві українки, які вчилися у Студіантаті, вже раніше були призначені Генеральною настоятелькою в контемплятивний монастир. А щоб здобути досвід такого життя перед заснуванням в Україні, вони вступили на деякий час у відповідні монастирі в Італії: у Понтіньї та Велетрі. Це були с. Марія Цариця всіх Сердець та с. Марія Пречиста.

22 вересня 2009 відбулося урочисте відкриття контемплятивного монастиря та офіційне заснування спільноти Святого Йосифа. Відтак, до спільноти Святого Йосифа належали м. Марія Розп’яття Вандишева, с. Марія Вознесіння Косило та с. Марія Мати Божа Соколюк. До вересня 2010 року ці сестри проживали  в одному корпусі разом з контемплятивним сестрами.

Так місійні мали опікуватися контемплятивними сестрами у зовнішніх справах. Місійні сестри займалися апостольською діяльністю у Бурштині та околицях міста, організацією будівництва, документації, тощо, а контемплятивні підтримували місійних в силу своїх можливостей та присвячувалися здебільшого літургії, захристії, основному догляду за монастирем.

Спільнота Святого Йосифа розпочала жити в окремому корпусі з вересня 2010 року (м. Марія Розп’яття Вандишева, с. Марія Одигітрія та с. Марія Вознесіння Косило). З появою великого приміщення ширше розгорнулася апостольська діяльність монастиря.

 

Пошук